Новострілищанська об'єднана територіальна громада

Львівська область

Історія селища Нові Стріличі у цифрах, фактах та іменах

ВАСИЛЬ    ЛАБА

 

Історія селища Нові Стріличі
у цифрах, фактах та
іменах

 

1375- правитель Галичини Володислав Опольський пода­рував село Стрільці в Жидачівській окрузі Васькові Тептуковичу. Ця згадка поки-що є першим письмовим підтвердженням існу­вання Стрілич. Можна припустити, що село виникло в ХІ-ХІІ ст. і спочатку мало характер "прикордонного" поселення між Галиць­ким та Звенигородським князівствами.

1416- польський король Ягайло перевів Стріличі у спадкове володіння Васька Тептуковича та надав йому рівнину Суходіл біля ріки Свірж.

1464- Стріличі згадуються в документах вже як містечко.

1469- у місті існувала митниця, на якій брали від проїжджаю­чих з товарами по 1 грошу, від тих, які не везли товарів- по 4 денарії. Від погоничів худоби: за вола- по 6 грошей, за вівцю- по 2 денарії.

1513- містечко отримало привілей на право проведення яр­марку та щотижневих торгів. Укладачі "Історії міст і сіл Львівської області" (1968р) помилково цим роком датують першу письмову згадку про Нові Стріличі. Цілком можливо, що до того часу існу­вали побіч себе село Стріличі і місто Стріличі. Згодом їх для розрізнення стали називати Новими і Старими Стріличами.

1515- у податковому реєстрі зазначено, що Стріличі були повністю спустошені татарами і не могли заплатити жодного по­датку.

1524.-17.10.- польський король надав Анні з Олеська, поки­нутій Фредеріком Гербуртом, право на будівництво мосту на ве­ликому львівському шляху у полі під Новими Стріличами. Вона отримала спадкове право збирати з проїжджих "мостове"- від кожного вола та коня, які тягнули воза, брати по 3 денарії.

1578- у податковому реєстрі зазначено, що з міста Стрільче пана Фелікса Ходоровського отримано 3 золотих міського подат­ку - шосу. Виходячи з цієї цифри, польський історик Яблоновський зробив висновок, що у місті міг бути 21 будинок та біля 105 жителів. Місто мало 6 ланів землі (або 100 га). Крім того, один лан землі належав церкві. Річний прибуток держави від міста становив біля 21 золотого.

  1.  брати Адам та Станіслав Ходорівські за 160 золотих віддали навічно місцевому священикові Василеві Оровському "ланок з чвертю поля, сіножаті та 2 ставки".
  2. місто належало Анні Лащовій, а орендував його Ста­ніслав Мижановський. Цей панок намагався витиснути з міщан якнайбільше прибутку. Жаліючись на нього, вони писали: "..гвал­тами виганяє нас на повози, за опір ув"язнює і саджає. По три рази в тиждень буваємо у Грусятичах... мусимо хіба тікати з міста через те. З міста втекли сім’ї боднара Яся, шевця Валентія та кравця Яся". Скарга була подана у львівський городський суд.

1621- місто знищили татари.

1626- місто знову спустошила орда. Податок після цього за підрахунком історика М. Горна місто заплатило на 95% менший від звичайного.

1630 містечко належало пану Сталіцькому і цього року не сплатило чопового податку (від торгівлі алкогольними напоями), бо власник за якісь провини отримав баніцію (тобто був вигна­ним з краю).

І пол. XVII ст.- польський дослідник М. Горн підрахував, що тут за період 1600-1648рр. знайшли притулок 30 сімей кріпаків. Кріпак, який зумів протягом року переховатись у місті, вважався вільною людиною.

1649- міщани Клим Свікор та Павло, "зять Пилипів”- піддані пані Анни Казановської, свідчили під присягою, що місто і церква настільки спустошені ворогом, що неможливо у ньому зібрати податку більше 8 золотих.

1662.24.04 - король Ян-Казимир у Варшаві підписав приві­лей для жидачівського старости Яна Яблоновського, власника Стрілич, на право влаштування у місті двох ярмарків у рік. Мож­ливо, що й тоді був затверджений герб міста- зображення золотого лева з віднятими вгору передніми лапами і золотою короною над головою. Це зображення було розміщене у голубому полі щита.

Треба зазначити, що в місті у XX ст. відбувались вже 4 яр­марки в рік: на другий день після Йорданських свят, після Зелених свят, після Успення Пресвятої Богородиці та після свята Введенія. Щотижневі торги відбувались по понеділках.

 

1669.18.02- шляхетський сеймик львівської землі ухвалив звільнити місто Стріличі, яке належало воєводі руському, на 4 роки від сплати чопового податку внаслідок його "спалення та спустошення".

1681- в місті була збудована з дубового та соснового дере­ва нова церква Успення Пресвятої Богородиці з трьома верхами, критими гонтом.

1719- соціально-економічне становище міщан добре змальо­вує інвентарний опис Нових Стрілич. В самому місті було 23 бу­динки "в'їздних" та 24 "затильних”. Тут знаходились 2 крамниці та 2 різничі ятки (будки, де продавали м"ясо). На передмісті про­живали 22 кметі на чверть-ланових наділах, 60 кметів на пів-чвертях, 7 кметів на шістнадцятих долях лану, 28 загородників та ще 13 сімей проживали на війтівстві. Ці кметі мали разом 73 волів та 114 коней. Кметі, які господарювали на ланових чвертях (біля 4 га) повинні були відробляти протягом року по 12 днів пан-щини, давати до фільварку каплуна (кастрованого і вгодованого півня), 3 курей, 12 яєць та платити по 11 золотих. Ті, що мали менше землі, мали й відповідно менші повинності. Крім того всі кметі повинні були відбувати по 10 літніх днів у фільварку (на жнивах та на косовиці), по 2 дні на розкидуванні гною на панських полях, возити панське збіжжя з поля та дрова з лісу (чвертьланові відповідно по 16 кіп та по 8 фір). По 2 рази в рік треба було вози­ти панське зерно на віддаль до 6 миль (понад 50 км) та 1 раз влітку посилати підводу на віддаль понад 20 миль, або платити за це по 10 золотих. Ті кметі, що розводили свиней, овець або бджіл, мусіли платити до двору так звану "десятину" - по 12 гро­шей від кожної свині, вівці або вулика, або давати кожну 20-ту тварину (10-й вулик). Кожен ткач мусів дати щороку до двору півсоток полотна. За те, що міщани пасли худобу на панських землях, вони давали панові по курці.

1736- з дозволу власника міста Олександра-Дмитра Яблоновського тут був поставлений парохом о. Григорій Бобчинський

1741- власник великих маєтків на Львівщині граф Михайло Жевуський наказував, щоб за Стріличами на перемишлянському тракті стояли 2 його придворні козаки та ловили втікачів-селян з його маєтків.

1743- акт візитації місцевої церкви засвідчує, що у місті було 130 сімей парафіян, які щороку платили священикові по 15 грошей проскурного. При церкві діяло братство та школа-дяківка. Місто мало свій громадський фільварок.

1758 шляхетський сеймик львівської землі звільнив занепале внаслідок частих пожеж місто Стріличі на 1 рік від сплати по­датків разом із заборгованістю за минулі 3 роки.

761.17.10- акт чергової візитації церкви засвідчує, що у місті проживали 139 сімей парафіян. Церква мала поля, яке од­ним плугом можна було зорати за 42 дні, а луки 4 косарі могли скосити за день. При цьому було вказано, що двір забрав лук "на 14 косарів". Міщани жалілись, що о. Г. Бобчинський часто напи­вається та чинить їм різні здирства. Візитатор попередив пароха, що при дальшому такому ставленні до своїх обов'язків той буде вигнаним з парафії.

1765.7.2.- у місті проживали 553 особи жидівського насе­лення.

1779- податкова фасія власника міського маєтку засвідчує, що він отримував протягом року від жителів міста 348 днів тяглої 1 та 394 дні пішої панщини, 475 "літніх" піших днів від загородників, 188 днів "заорків та оборків" від міщан, що мали робочу ху­добу. 8 ткачів платили разом 24 зол. "верстатового", різники ра­зом давали 1 камінь (16 кг) нетопленого лою від худоби, що вар­тував 8 зол. Міські жиди давали 374 зол. чиншу та 276 зол. "склепового". Від християн до двору надходило 605 зол. чиншу та 165 зол. "подорожчини". За кожну з 392 кіп задарма звезеного міщанами з поля зерна у двірській касі залишалось по 1 грошу. Збір овечої та свинської десятин становив 72 зол. Найбільше прибутку - 7000 зол. давала оренда корчми та млинів - 48 зол. давала оренда поля Шибене. Натуральні данини дворові стано­вили 46 каплунів, 175 курей, 650 яєць.

1803- як видно з церковного інвентаря, міська дерев"яна церква вартувала 425 золотих ринських. 3-поверхова дзвіниця з дубового дерева, збудована на мурованому фундаменті, була оцінена на 109 ринських, хата пароха - на 20,5 ринського, його стайня на 6, а старенька школа-дяківка біля церкви під соломою - всього на 3,5 ринського. Всі господарські будівлі за свої кошти спорудив колишній священик о.Василь Кохановський. Управитель маєтку Фелікс Мошинський, парох о.Яків Телішевський та війт Антон Заяць погодились, що церкві належить 25 моргів землі (до 13 гектарів). Це було набагато менше, ніж вона мала колись.

1820 у земельній метриці Стріличі названі селом, яким во­лоділа Теофіла Пйотровська. Вона мала тут фільварок з 290 мор­гами землі, бровар, кузню. В іншому місці метрики згадано, що "місто" оточене валом. У його центрі знаходилась ратуша, а з південної сторони від неї був заїжджий дім (готель). В межах міс­та жили в основному жиди, які мали тут 8 винниць (гуралень), свою школу, синагогу та окремий цвинтар (окописько) в сторону Старих Стрілич. У місті також була пошта, яка забезпечувала зв'язком такі далекі міста як Стрий, Болехів та Долина. Була тут і велика школа. Дорога до панського двору була обсаджена липа­ми. Мало містечко не менше 220 номерів, але земельних господарів було тільки 142. Більшість з них (90) володіли наділами в межах 6-10 моргів. 44 господарі володіли невеличкими городами по 5-15 арів (тобто 0,1-0,3 морга). Громада мала 25 моргів, церква (о.Стисловський)- 36 моргів землі. Всього Нові Стріличі мали 1158 моргів площ, в т.ч. 1057 моргів ріллі та 101 морг лук.

Оскільки поле "Над ставками" також називалось "коло Яна", то це свідчить про те, що тут вже тоді стояв пам"ятник рятуваль­никові на водах, патронові чеського народу, святому Янові Непомукові. Він був канонізований у 1717р і його культ був досить поширеним у Галичині.

1820- Станіслав Пйотровський утворив доброчинний місце­вий фонд для утримування 4 убогих осіб. Розпоряджався фон­дом польський ксьондз. У 1868р цей фонд становив 1800 ринських. На проживання 4 осіб щороку виділялось по 4 корці пше­ниці, жита, гречки та ячменю, 4 пари чобіт, 50 ліктів полотна та 4- дукати.

1821.12.06- селяни Стрілич жалілись до органів влади на жорстоку поведінку домінії з населенням, побиття палицями, за­ковування в кайдани.

1832- у місті проживали 640 гр.-католиків. Парохом був о.Василь Стисловський, 1781 р.н, а патроном церкви (а отже й власником маєтку у місті) - Микола Вішнєвський.

1839- гр.-католиків у місті проживали 778 осіб. Патроном церкви була Емілія Вішнєвська.

1846, травень- під час спроби польської шляхти підняти антиурядове повстання в Галичині з Чернівців до Бережан прибув піхотний полк. Півроти з нього було розміщено у Старих та Нових Стріличах, а півроти- у Бібрці. У цьому регіоні також наростали селянські заворушення.

1848- після скасування панщини тут був споруджений хрест Свободи.

1859.09.08- у місті замість парафіяльної була заснована тривіальна школа. Вчителем був поставлений Филимон Прокопович. За вчительську працю громада разом з священиком пла­тила йому 205 зол. в рік, давала 8 сягів дров для опалення та город. В школі навчались 65 дітей.

1860- у місті проживали 980 гр.-католиків. П'арохом був о.Іван Стисловський, 1810р.н, целебс, висвячений у 1834р. Патроном церкви був Віктор Вішнєвський.

1863 місцевий парох о.Стисловський зобов’’язався щорічно, до кінця свого життя давати по 12 ринських у фонд Львівської вчительської семінарії.

1864- тут ще був старовинний замчисько. За розповідями, під час будівництва гостинця у середині XIX ст. значну частину землі з валів, які оточували місто, було використано для його відсипки.

1866- тут проживали тільки 63 римо-католики.

1867 у місті з числа зобов"язаних до навчання 82 хлопців та 75 дівчат відвідували заняття тільки 42 хлопці та 8 дівчат.

1874- парохом у місті став о. Т. Білинський.

1877- керівництво москвофільського "Общества им. Мих. Качковского" мало намір заснувати тут свою філію. Активістом москвофільського руху в Стріличах був о.Т.Білинський, який активно збільшував тут кількість членів цього товариства.

1880- у польськомовному "Словнику географічному" зазна­чено, що у місті є ще старий замок. Проживали тут 2400 осіб. З них було 1478 жидів, 762 українці, 29 німців, а решта- поляки. У місті було 336 будинків. Двірські володіння становили 108 моргів  площ, всі інші- 1041 моргів. В межах цих площ не було вже жод­ного клаптика лісу і лише біля 50 га лук.

1886 у місті було 880 греко-католиків.

1890.19.06- під час ярмарку у місті спалахнула запекла бій­ка між місцевими жидами та селянами з Ліщина. Причиною її бу­ло те, що коли у травні була ліцитація земель ліщинського пана, жиди спеціально піднімали ціну, щоб не дозволити ліщинським селянам купити землю у своєму селі. Бійку розганяла поліція.

1891.05.04- з ініціативи вчителя Онуфрія Власійчука у місті була заснована читальня "Просвіта", яка об"єднала 42 членів. У звіті читальні зазначено: "Письменних в громаді майже половина, особливо серед молодших, але вони так пригноблені працею, що не мають часу подумати над собою та своєю просвітою. Більші господарства часто упадають, переходять в жидівські руки, а нові не підносяться. Жиди завоювали зверхність громади. Хочемо заснувати шпихлір- нема грошей. Темнота".

"Общество им. Качковского" мабуть хотіло перетягнути чи­тальню на свою сторону, бо аж до вересня 1891р надсилало їй свої видання. Очевидно, о. Білинський зареєстрував читальню також у цьому "Обществі", бо його газета "Галицкая Русь" 04.04.1891р повідомила, що в "Общество" вступили читальні з Старих та Нових Стрілич та сам о.Білинський.

Відкриття читальні у Н.Стріличах описане у газеті "Бать­ківщина" ч.14.24/1891р.

1391.27.08- на генеральних звітних зборах "Общества..." у Львові о.Білинський закликав наслідувати чехів та вислати 4 членів «Общества…» на виставку у Празі для запозичення досвіду, щоб швидше звільнитись від впливів полонізації.

1892, лютий- під час кампанії за зміну українського право­пису у школах Галичини, яка проходила у руслі боротьби між москвофілами та народовцями, о.Білинський зібрав у Стріличах 33 підписи проти введення фонетики, а отже за збереження гро­міздкої церковно-слов"янської азбуки.

1892.07.08- читальню відвідав представник львівської "Просвіти" Дмитро Дмитерко. Мав у читальні промову, після якої спробував виступити місцевий радикал Бережанський із заклика­ми проти панів та священиків, але був позбавлений Дмитерком слова та вигнаний із зборів. Цей вибух радикалізму був виклика­ний тим, що парох Білинський зайняв проти читальні надто воро­жу позицію. Коли йому не вдалось нав"язати передплати "Русского слова" і "Русской правди", то він у. церкві почав страхати людей ("хто йде до читальні, той йде до пекла"). За короткий час- із 50 членів читальні залишилось 34. Білинський прямо на зборах поставив ультиматум дякові Данилові Баковському: або кидати читальню, або залишити церковну посаду. Можливо, що з підказ­ки пароха вчитель Власійчук був попереджений шкільною вла­дою про його наступне переведення до Нараєва. На зборах було заявлено про намір членів читальні заснувати позикову касу і зібрано для цього 25 ринських.

1892.06.10- Д. Дмитерко написав до головного виділу "Просвіти" листа про поведінку о. Білинського проти читальні з проханням зробити відповідну заяву митрополитові. Пізніше негідна поведінка о. Білинського була висвітлена у газеті "Діло".

1892, вересень- стараннями о.Білинського, війта Максима Гірняка, вчителя Іздебського та кількох членів громадської ради тут була створена добровільна пожежна сторожа.

1892.15.12- керівники стрілицької читальні (голова Семен Кебало, заступник Гнат Ковпак, секретар Никифор Симоній) на­писали до головного виділу "Просвіти" у Львові листа із скаргою на обурливі дії о.Білинського. Він настроював проти читальні громадську владу, погрожував, обзивав та картав тих батьків, чиї діти ходили до читальні. Бідняка Д. Баковського таки вигнав з посади дяка. У листі були й такі рядки: "Піп громаду нищить, що за пару літ всі на діди зійдуть, видурює ринські. Все гребе у всіх жебраків і вдів. Українських хат є 150, - стільки ж жидівських, 2 ка­толицьких. Але є до 50 жидівських крамниць, а в кожній їх хаті - шинок. Позикову касу має кожен жид". Керівники читальні проси­ли піти з тим листом до владики.

1892-94- у місті був побудований новий шкільний будинок, який згорів під час бойових дій у 1914 році, а потім був відремон­тований.

1894.28.02- як випливає з листа читальні, із її 30 членів за­лишилось тільки 18, та й ті не платили внесків через свою бідність. Громадська влада займала стосовно читальні непри­хильну позицію, а о.Білинський - ворожу.

1894, весна- у Ходорові проходив судовий процес проти З жидів зі Стрілич, які займались лихварством- Лейби Зальца, Ріша та Ізраїля Бера.

1894.12.07- після довгої хвороби на 55 році життя тут помер о.Теофіл Білинський.

1894.21.11- незважаючи на труднощі, при читальні відкри­лась кооперативна крамниця, а брати Омелян та Сидор Бонн­ські (імовірно племінники о.Білинського) вчили міщан, як вести торгівлю. Сама читальня містилась у хаті Андрія Баковського.

  1.  листопад- газета "Діло"повідомила 22 листопада, що у місті протягом останніх днів померли 23 особи від холери.
  1. до головного виділу "Просвіти" прибуло гірке пові­домлення від членів читальні з Н.Стрілич. Вони хотіли взяти кре­дит 300 зол. у "Домі Народної Торгівлі", але їм було відмовлено. Проте повітовий комітет бажану суму виділив. Члени читальні прийшли до переконання, що "руське товариство тоді прихильне справі руського народу, коли йдеться про його власні інтереси".
  1. березень- місто отримало з краєвого фонду 400 ринських допомоги для будівництва школи.

 

 

1895, березень- парохом Стрілим став о.Кирило Фацієвич, 1850 р.н., висївячений у 1874 році, який перейшов сюди з Дуліб.

1895, червень- о.Фацієвич отримав похвальну архиєрейську грамоту.

  1. з 1 вересня народна школа набула статусу 4-класної. Через 3 роки у ній був ще й додатковий курс рільництва, а педколектив становив 10 осіб. Міське населення тоді складало 2698 осіб.
  1. о. К.Фацієвич заснував церковний хор. Його дириген­том був студент львівського університету Лозинський, який давав лекції дітям о.Фацієвича і тим підзаробляв собі.
  2. на цей рік планувалось відкрити у місті повітовий суд.

1897.1.3- 1898.1.3- в містечку вчителював Михайло Воробець, добрий знайомий Івана Франка, який став прообразом його головного героя у п"єсі "Учитель".

1897.09.08- у місті відбулось повітове віче, організоване "Бібрською Руською Радою". У ньому взяли участь біля 300 осіб, у тому числі до 20 священиків. Проходило воно у дворі Антона Кебала. Обговоривши становище українського населення в пові­ті, віче прийняло такі резолюції: 1) українські громади повинні вести переписку з органами влади тільки українською мовою, 2) на повітових виборах голосувати тільки за кандидатів "Руської Ради", 3) домагатись, щоб сіль продавалась владою по нижчих цінах і в спеціальних крамницях (трафіках), так як тютюн, 4) дома­гатись в уряду, щоб у Бібрці та Н.Стріличах були засновані кінські розплідні станці, 5) щоб громадяни у випадках їх переслідувань звертались до "Руської Ради" у Бібрці.

  1. після закінчення дяківської школи до Н.Стрілич прибув дяк-диригент Василь Горинь, який походив з Дуліб з родини вчителя-дяка. За його допомогою активізувалась робота читальні. Незабаром читальники купили шматок землі біля торговиці в Іва­на Симонія і на ньому збудували будинок "Просвіти". Василь Го­ринь також був страховим агентом українського страхового това­риства "Дністер".
  2. у місті був тільки 1 хірург - Бернард Штернберг, та 1 лікар (терапевт)- Мар"ян Ясілковський.

1899- читальня у цьому році мала 38 членів (з них 18 не­письменних). Передплачувала 3 газети, а "Діло" отримувала да­ром від помічника пароха о.Кирила Фацієвича. Крамниця читальні збанкрутувала. Каси взаємодопомоги теж не було. Бібліотека читальні складалась з 125 книг

 

1901.27.01- у місті відбулись загальні збори "Просвіти", яку протягом минулого року очолював лікар Володимир Янович, а секретарем був Вітошинський. Читальня ожила, мала 75 членів. У ній була заведена "Золота книга", куди записували імена тих, що давали пожертвування на спорудження будинку читальні. У місті також був український купець Володимир Кадайський.

1901.27.01- на просвітньо-економічному вічі у Бібрці в при­сутності біля 400 осіб виступив хор з Нових Стрілич під керівниц­твом Лозінського.

1903- у місті проживали 1036 гр.-католиків, парохом був о.Кирило Фацієвич, 1850р.н, патроном церкви- Броніслава Уейська.

1904.7.4.- о.Юліан Фацієвич, який був помічником місцевого пароха, повідомив львівське товариство "Сокіл" про намір засну­вати в місті протипожежну секцію цього товариства.

1904.14.8.- у місті відбулись установчі збори "Сокола", на яких до товариства записались 60 членів. Керівниками були об­рані о.Юліан Фацієвич, Йосип Вітошинський, Василь Горін, Ва­силь Дякун, Василь Ніжникевич, Матвій Хандога, Микола Поглод та Михайло Гельнер. Після зборів виступав хор, який виконав пісні "Марш соколів", "Не пора..", "Не плакати нам", "Ще не вмерла Україна" та інші.

1904, вересень- до міста прибув молодий вчитель Дмитро Прибила, син війта з Романова Івана Прибили, відомого громад­ського діяча та патріота. Дмитро як щирий патріот, ревно взявся до праці в "Соколі", вчив членів протипожежної справи. Це не сподобалось повітовому старості П.Гродзіцькому і він на початку листопада вчинив настільки жорстокий "рознос" Дмитрові, що той збожеволів і опинився в психіатричній лікарні у Львові.

1904.13.11.- в місті відбулись одноденні курси протипо­жежної справи, які проводили Михайло Шишкевич зі Львова та Роман Козакевич. В курсі брали участь 70 осіб, які ввечері орга­нізовано пройшли через місто, співаючи українські гімни та пісні. Після цього товариство стало об"єктом постійної уваги поліції та влади і його діяльність стала занепадати.

1910.20.02- як випливає з листа до головного виділу "Про­світи", всі багатші громадяни міста відносились до читальні з апатією або ворожо. Вона мала 36 членів з числа одних бідняків. Працював при ній невеликий аматорський гурток. Був також за­снований гурток для навчання неграмотних, але не працював внаслідок кількамісячної хвороби директора школи Вітошинськокого.

Діяло тут спортивне товариство "Сокіл" та кредитна каса си­стеми Райфайзена.

1910- в місті заснований гурток товариства "Сільський гос­подар". Читальня "Просвіта" почала спільно з "Соколом" будувати свій будинок 11 х 17 метрів. Активно допомагав у просвітніх справах вчитель Теодор Грицай.

1913- у місті проживали 1702 жиди, 1085 гр.-католиків та 37 римо-католиків. Працювали товариства "Просвіта", "Сокіл", "Сільський господар", кредитна каса Райфайзена. В українській 4-класній школі навчались 344 учні. Йшло будівництво церкви. Парафії належало 123 морги поля, 14 моргів лук, 42 морги лісу.

1914, серпень- на потреби формування зародку української армії добровольчих загонів січових стрільців, вчителька Осипа  Фацієвич (дочка о.Фацієвича) зі Стрілич подарувала золотих ви­робів на суму 100 корон. Відомо, їдо вона була доброю україн­ською патріоткою і в школі по суботах (коли на заняттях не було жидівських дітей) навчала дітей історії України, вчила їх ставити вистави і сама готувала для них костюми.

Зі Стрілич у січові стрільці вступили Олекса Гельнер, Федір Охоцький, Федір Симоній та Максим Поглод.

1914, серпень- на початку І світової війни місто трохи по­горіло. При відступі австрійської армії була пограбована церква, а Григорій Вовк, який стояв у саду і дивився на відступаюче вій­сько, був заколотий штиком і спалений в хаті, будучи очевидно запідозреним у шпигунстві на користь росіян ( з повідомлення у тогочасній газеті "Прикарпатская Русь").

1918, листопад- місцева українська молодь, очолена Васи­лем Горинем, ходила до Ходорова роззброювати австрійську жандармерію. Пізніше в УГА пішли служити Петро Тихий та Павло Берчак.

1922- емігранти з Н.Стрілич організували у Нью-Йорку ко­мітет для збирання пожертв для закінчення будівництва читальні у Н.Стріличах. Читальня отримала від них 165 доларів і було їй обіцяно ще 150. Читальня мала 120 членів (з них 6 неписьмен­них), бібліотеку з 350 книг, а її аматорський гурток протягом року дав 12 вистав. Варто зазначити, що збір пожертв у США органі­зували Петро Задорецький, Іван Ошуст та М.Крупка.

1922.16.7.- у місті відновило роботу товариство "Сокіл". До керівництва були обрані Іван Поглод, Степан Гельнер, Михайло та Олекса Бояновські, Григорій та Іван Баковські, Осипа Фа­цієвич, Михайло Дорош та Сафат Бурбан. Вправи членів това­риства не сподобались поліції і вона чинила обшуки та перевірки в приміщенні товариства, забороняла сигналом трубки скликати членів товариства.

  1. кінець- староство припинило діяльність у Н.Стріличах спортивного товариства "Сокіл" (мабуть на кілька років).
  2. січень- під час відзначення свята "Просвіти" у Н.Стрі­личах польські жандарми зривали з людей українські відзнаки, сконфіскували у читальні 70 тис. марок та арештували Івана Баковського.
  3. березень- за даними читальні у містечку було понад З тисячі населення, біля половини якого становили жиди. Читальня об'єднувала 86 членів, а її бібліотека зросла до 494 книжечок.
  1. як випливає із звіту читальні про свою діяльність, у цьому році до Н. Стрілич приходили такі українські видання: "Діло"- 3 прим., "Свобода"- 2, "Громадський голос"- 1, "Український голос"- 1 примірник та кілька господарів передпла­чували газети "Сільський світ". Багаторічним головою читальні був о.Юліан Фацієвич. Активно діяв аматорський гурток під ке­рівництвом крамаря І.Баковського, який у цьому році поставив 9 вистав.
  2. читальня повідомила головний виділ "Просвіти" у Львові про те, що вона хоче придбати погруддя Т. Шевченка.

1927- в місцевій школі був відкритий 5-й клас і з того часу школа поступово перетворювалась у 7-річну. В той час тут пра­цювали 11 вчителів: українці Олесь Лонкевич та Гліб Коцан, одна жидівка, а решта- поляки.

1927- згідно звіту "Сокола" в місті було 368 хат та 2150 мешканців. "Сокіл" того року мав 168 членів, організованих у три чети. До керівництва входили Йосип Вітошинський, Степан Гельнер, Микола Задорецький, Іван та Василь Баковські, Михайло та Кость Дороші, Іван Мелех та Марія Нижникевич. Товариство мало свою бібліотеку з 300 книг, передплачувало 7 періодичних видань, протягом року поставило 12 вистав, провело 3 фестини, курс для 40 неграмотних та 60 лекцій з історії України. Для вправ було 30 топірців. Особливо активно у товаристві працювали Й.Ві­тошинський та К.Дорош.

1928, червень- помер о.Ю.Фацієвич. Тимчасово його замі­нив о.Ярослав Княгиницький і при ньому почалась будова нової (тимчасової) церкви з дощок. Стара дерев"яна церква була пере­везена в село Орішківці.

1928р- парохом тут був поставлений о.Степан Ковалів, син письменника Степана Коваліва (1848-1920). Він керував місце­вою парафією до 1950 року. З 1933 року був деканом. У 1950-55 роках був репресований комуністичною системою і сидів у тюрмі у Володимирі. Помер 5 липня 1971 року у Яблунові, похований у Н.Стріличах.

1931.7.1- у читальні під час обшуку поліція знайшла заборо­нені газети "Сурма" та "Юнак" та зарештувала Теодора Гориня, Василя Дякуна та Михайла Дороша, які були членами раніше за­критого товариства "Сокіл". Т.Горинь був добрим диригентом і з 1931 р до 1944р керував хором.

1931, осінь- до міста прибув лікар Д.І.Макогонський, 1898 р.н., який згодом став відігравати значну роль у культурному та суспільно-політичному житті Н.Стрілич.

1932.18.09- читальня відсвяткувала своє 40-річчя. На ньому виступив хор з села Добряничі та була поставлена п"єса Б.Грінченка "Степовий гість".

1932р- було повністю закінчене будівництво церкви у Н.Стріличах. Перший образ до неї, намальований в Італії, був подарований Марією Ковалів - дружиною пароха. Престол до церкви був подарований старшим церковним братом Іваном Кебалом, а кивот - Паньком Геричем.

1932-39рр- у місті постійно проживав письменник Володи­мир Лопушанський.

1933р- у літні місяці у місті працював дитячий садок, який вела Ольга Черкас зі Львова.

1933.30.11- рішенням львівського воєводи читальня була закрита, будучи звинуваченою у поширенні антиурядових листі­вок та зберіганні антидержавних видань "Юнак" та "Сурма". Про це повідомив читальню бібрський староста Стефан Бернатовіч.

1930-ті роки- місцевий жид Борух купив автобус, який щод­ня зранку робив рейс до Львова. Шофером цього автобуса був Микола Задорецький (перший шофер з Нових Стрілич).

1934-36рр- у Нових Стріличах вчителював Ярослав Галан, відомий письменник комуністичної орієнтації.

1934р- у школі виникла конфліктна ситуація між учнями- українцями та вчителями-поляками. Вчителі заставляли учнів традиційну молитву "Отче наш" перед початком занять говорити польською мовою. Учні відмовились це робити і при підтримці батьків перемогли.

1936.17.7- влада офіційно заборонила засновувати у містечку читальню.

1936р- за даними церковного шематизму в місті проживали 1180 іудеїв, 1095 гр.-католиків, 62 римо-католики та 8 євангелистів. У 6-класній школі навчались 242 учні.

 

    1936-39рр- дитячим садком при читальні керувала Меланія Коцан.

1937.27.3- поліція провела обшук у Василя Савули та за­брала у нього деякі газети. У 1940-х роках він (на думку земляків) був зв"язаний з СБ і знав чимало секретів цієї організації.

  1. у містечку відбулось свято "Українського моря".
  1. тут було відзначено річницю смерті С.Петлюри. Виступили при цьому М.Кондрат, І.Дорош, В.Савула.

1937.12.2- все-таки відбулись збори читальні, на яких було обрано її керівників.

1935-37- місцева волейбольна команда за 2 роки провела 16 змагань з командами навколишніх сіл.

1937.26.9- з ходорівської тюрми вийшли Федір Дякун та Павло Баковський з Н.Стрілич, які були арештовані тут у зв"язку з подіями на Зелені свята і відсиділи у тюрмі по 3 місяці.

1939, червень- під час ярмарку поліція арештувала тут 3 осіб. Інвалід Савула після цього підмовив жінок до побиття міс­цевого поліцая Зозуляка. Того ж самого дня зі Львова прибули 2 автомашини з солдатами, "озброєними" гумовими нагайками і за ніч арештували тут ще 42 осіб. Скованих за руки ланцюгами, їх пішки погнали до Ходорова, де тримали кілька днів.

1939р, серпень- поліція арештувала і вислала до Берези Картузької: Данила Задорецького, Федора Дякона,  Івана Коваліва.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь