Хто такі приватні виконавці
Інститут приватного виконання судових рішень і рішень інших органів достатньо розвинений у багатьох Європейських країнах.
В Україні ж така система запрацювала порівняно недавно – лише з 2016 року, зокрема після прийняття Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Однак, деякі громадяни дотепер ще не зовсім правильно розуміють аспекти діяльності приватних виконавців.
Приватний виконавець, роз’яснює начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарас Грень, це особа, що уповноважена державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Якщо людина має на руках виконавчий документ, вона має повне право звернутися як до приватного, так і до державного виконавця.
Хто може стати приватним виконавцем:
- Бути не молодше 25 років;
- мати вищу юридичну освіту не нижче другого рівня;
- володіти державною мовою, мати стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та скласти кваліфікаційний іспит;
Хто не може бути приватним виконавцем:
- Особа не відповідає встановленим вимогам;
- Особа визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
- Особа має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
- Особа вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, — протягом трьох років з дня вчинення;
- Особі за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, — протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
- 6)Особа звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, — протягом трьох років з дня звільнення.
Проте ряд рішень приватний виконавець виконувати права не має:
- Рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення або усунення перешкод у побаченні з нею;
- Рішення, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
- Рішення, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
- Рішення, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
- Рішення, за якими стягувачами є держава, державні органи;
- Рішення адміністративних судів та Європейського суду з прав людини;
- Рішення, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
- Рішення про виселення та вселення фізичних осіб;
- Рішення про конфіскацію майна;
- Рішення, виконання яких віднесено до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
- інші випадки, передбачені законодавством.
Оплата таких послуг передбачається ст. 31 ЗУ 1403-VIII. Винагорода пристава є основною та додатковою.
- Основний заробіток може бути у фіксованій сумі, або у вигляді % від вартості грошового стягнення або оціночної вартості майна, яке підлягає передачі по виконавчому документу. При цьому фіксовану суму пристав отримує після того, як рішення повністю виконано. Якщо є мова йдеться про оплату послуг у вигляді відсотка, то грошові кошти стягуються разом із основними зобов’язаннями. Якщо стягнення здійснюється поетапно, виконавець отримує винагороду, пропорційну стягнутій сумі. Дане правило не стосується аліментних зобов’язань.
- Додаткова оплата послу приватного виконавця стягується на підставі укладеної угоди. Додаткові витрати визначаються Мінюстом України та їх список не може бути розширений.